Кращі проекти космічних поселень

Космічні поселення являють собою вид космічних станцій, на яких людина змогла б прожити довготривалий час, або й взагалі усе життя. Для створення подібних станцій потрібно продумати всі життєво важливі функції – систему життєзабезпечення, штучну гравітацію, захист від космічної радіації і ряд інших. І хоча реалізувати всі умови досить важко, багато письменників-фантастів та інженерів вже створили деякі проекти, по яким в майбутньому можливо будуть створені неймовірні космічні поселення.

Сфера Бернала

Проект космічного поселення, розроблений в 1929 році фізиком Джоном Барналем. Первинний варіант Барнала передбачав, що непрозора сфера діаметром 16 км вмістить в собі від 20000 до 30000 людей. Гравітація в сфері буде створена за рахунок її обертання, а освітлення буде зроблене через систему дзеркал, на які буде падати сонячне проміння через невелику прозору частину сфери. Повітря в сфері буде як і на Землі, за рахунок великої кількості зелених насаджень.

Сфера Бернала
Сфера Бернала

Цилиндр О’Нілла

Він же Острів III, проект космічного поселення, створений фізиком Джерардом О’Ніллом на початку 70-х років. Проект являється покращеною версією сфери Барнала. Суть проекту полягає у тому, що існує два циліндри діаметром 8 км і довжиною 32 км, розділених трьома повздовжніми населеними зонами, проміжки між якими повинні бути прозорі для попадання сонячного проміння. Циліндри повинні обертатися зі швидкістю 40 обертів за годину, що дозволить створити земну гравітацію на внутрішній поверхні циліндрів за рахунок відцентрової сили. Атмосфера в циліндрах повинна бути з тиском вдвічі меншим від земного. Склад атмосфери – 40% кисню і 60% азоту. Така атмосфера повинна захищати жителів циліндрів від космічних променів. Крім того, О’Нілл разом із своїми студентами придумав систему зміни дня і ночі, окремі зони для сільського господарства, а також повні оберти циліндрів не за рахунок реактивної тяги, а за рахунок руху по орбіті. Також передбачалось будувати циліндри із місячних порід.

Цилиндр О’Нілла
Цилиндр О’Нілла

Стенфордський тор

В 1975 році під керівництвом НАСА в Стенфордському університеті був створений проект космічного поселення в формі бублика (тора). Діаметр тора для проживання 10000 людей повинен бути 1,6 км з товщиною 150 м. Обертаючись зі швидкістю 60 обертів за годину на внутрішній поверхні тора гравітація повинна бути рівною 1g. В центрі тора повинна бути 10 км транспортна труба, на одному кінці якої мало бути нерухомо закріплене дзеркало для відбивання світла від Сонця, а на іншому кінці нерухомий модуль для стикування вантажних кораблів. Внутрішній простір тора є житловим, він досить великий для створення штучної екосистеми та природного оточення.

Стенфордський тор
Стенфордський тор

На сьогоднішній день існує декілька нових проектів по створенню космічних поселень – Nautilus-X, Bigelow Next-Generation і деякі інші, однак вони являються просто покращеними варіантами МКС і не передбачають наявності штучної гравітації та довготривалого проживання в них.