Астрономія. Урок 16. Будова й еволюція Всесвіту. Життя у Всесвіті

Тип: Урок.
Наука: Астрономія.
Формат: docx.
К-сть сторінок: 7.
Короткий опис:

Мета: розкрити особливості галактик; з’ясувати зміст закону Габбла; сформувати уявлення учнів про ймовірність існування життя на інших планетах та спроби землян виявити його.
Основні поняття: еліптичні, спіральні, неправильні галактики; квазари, Великий Вибух, стала Габбла.
Учні повинні мати уявлення про: природу галактик, закон Габбла, великомасштабну структуру Всесвіту; стан пошуку життя на інших планетах; антропний принцип.
Учні повинні знати: класифікацію галактик та їх основні характеристики.
Учні повинні вміти: пояснити закономірності і сценарії походження і розвитку Всесвіту.

Загальна структура та зміст уроку

I. Перевірка домашнього завдання

Запитання та завдання для бесіди:

– Назвіть кілька сузір’їв, через які пролягає Молочний Шлях.

– Які об’єкти складають нашу Галактику?

– Яка структура Галактики? Що вам відомо про місце Сонця у ній?

– Який еволюційний зміст мають окремі підсистеми в Галактиці?

II. Вивчення нового матеріалу

У безхмарну ніч у сузір’ї Андромеди неозброєним оком видно бліду невелику пляму — Туманність Андромеди. Інші подібні, але слабші об’єкти можна виявити за допомогою невеликого телескопа у сузір’ях Гончих Псів, Трикутника, Великої Ведмедиці, Лева тощо. Ще в кінці XVIII століття В. Гершель відкрив понад 2500 туманностей і виявив, що багато з них схожі на Туманність Андромеди. Вчений зробив сміливе припущення, що значна кількість виявлених ним об’єктів є самостійними величезними зоряними системами, схожими на нашу Галактику. Відстані до них колосальні, тому окре¬мі зорі в них розрізнити неможливо, і вони виглядають туманними плямами. Так Гершель започаткував вивчення галактик — велетенських космічних систем, до яких входять об’єднані гравітацією зорі, їхні скупчення, газові та пилові хмари і міжзоряна речовина.

У 1923-1924 році американський астроном Е. Хаббл (1889-1953), використовуючи фотографії, зроблені за допомогою телескопа-рефлектора обсерваторії Маунт-Вілсон, встановив, що спіральні гілки Туманності Андромеди складаються із зірок, серед яких є цефеїди. Відстань до цих змінних зір виявилася величезною – близько 2 млн св. р. — тому вони не належать нашій Галактиці. Таким чином, було остаточно доведено, що Туманність Андромеди — галактика. У 1944 році на цьому ж телескопі В. Бааде (1893-1960) отримав фотографії, які допомогли встановити,, що центральне згущення цієї галактики теж складається із зірок. Пізніше в галактиці Андромеди виявили розсіяні і кульові зоряні скупчення, групи гарячих гігантських зір, пилові та газові туманності — такі ж об’єкти, з яких складається і наша Галактика. Більша частина нашої Галактики схована пиловими хмарами, а Туманність Андромеди як «на долоні», тому, наприклад, нові зорі зручніше досліджувати саме в галактиці-сусідці. Зараз, крім галактики Туманність Андромеди, у Всесвіті виявлено десятки мільярдів інших аналогічних зоряних систем. Одні ближчі до нас, інші надзвичайно віддалені, одні величезні, інші порівняно малі. Світ галактик різноманітний.

Астрономи поділяють галактики за формою на три основні типи:

– еліптичні;

– спіральні;

– неправильні.

Таку класифікацію запропонував у 1925 році Е. Хаббл. Кожен тип галактик ділиться на кілька підтипів, або підкласів. Еліптичні галактики характеризуються еліпсоїдною чи сферичною формою, їхньою спільною рисою є поступове зменшення яскравості з віддаленням від центра. Підтипи еліптичних галактик позначають буквою Е з числом п, яке визначається за формулою: n = 10(a-b)/a, де а та b – велика та мала півосі видимого еліпса галактики.

Так, еліптична галактика Е0 має сферичну форму, а Е7 – дуже сплюснута еліптична галактика.

Спіральні галактики мають центральне згущення (його ще називають ядром) і кілька спіральних рукавів. У звичайних спіральних галактик типу S рукави виходять безпосередньо з центрального згущення, а у спіральних галактик із перемичкою (тип SB) – від перемички (або бара), яка перетинає ядро.

Завантажити

 Завантажити