Астрономія. Урок 3. Небесна сфера. Небесні координати. Час

Тип: Урок.
Наука: Астрономія.
Формат: docx.
К-сть сторінок: 7.
Короткий опис:

Мета: сформувати в учнів поняття про небесну сферу та її основні елементи; ознайомити з екваторіальною системою небесних координат; навчити визначати координати зір за картою зоряного неба; сформувати уявлення учнів про вимірювання та збереження часу.
Основні поняття: небесна сфера, вісь світу, полюси світу, небесний екватор, небесний меридіан, зеніт, надир, кульмінація, схилення, пряме піднесення, справжній сонячний час, середній сонячний час, місцевий час, всесвітній час, поясний час, тропічний рік.
Обладнання: велика карта зоряного неба, рухомі карти зоряного неба (на ко¬жну парту).
Учні повинні мати уявлення про: небесну сферу та її головні лінії і точки, принципи введення сонячного, місцевого, поясного, літнього часу.
Учні повинні знати: принцип введення екваторіальної системи небесних ко¬ординат; зв’язок висоти Полярної зорі з географічною широтою місця спостережень; номер часового поясу України; різницю між всесвітнім, середньоєвропейським і київським часом.
Учні повинні вміти: визначати екваторіальні координати зір за зображеннями на карті; визначати поясний час.

Структура та зміст уроку

I. Перевірка домашнього завдання. Запитання і завдання для бесіди:

– Що таке сузір’я та скільки їх є? Звідки походять назви сузір’їв?

– Що характеризує видима зоряна величина? Ким було запроваджено це поняття?

– Що означає запис «Полярна — α Малої Ведмедиці»? Як ще позначають зорі?

– Покажіть на карті і назвіть 8 сузір’їв та 8 зірок.

Заслухати повідомлення учнів на тему «Легенди про походження назв сузір’їв».

II. Вивчення нового матеріалу.

Зорі надзвичайно віддалені від Землі. Спостерігаючи їх навіть у телескоп, неможливо визначити, яка з них далі, а яка ближче. При вивчені зоряного неба використовують математичну модель зоряного неба — небесну сферу.

Небесною сферою називають уявну сферу довільного радіуса з центром у точці спостереження, на яку спроектовані небесні світила.

Кутовою відстанню між двома точками сфери є кут між радіусами, проведеними в ці точки. Зауважимо, що коло, отримане при перетині небесної сфери площиною, яка проходить через центр сфери, називається великим колом, а якщо площина не проходить через центр — малим колом.

Наслідком обертання Землі навколо своєї осі є видиме обертання небесної сфери у протилежному напрямі. У цьому легко переконатись. Протягом ночі зорі описують дуги концентричних кіл (зі спільною віссю), вісь проходить поблизу зорі Полярної (α Малої Ведмедиці). Сама ж Полярна (m=2; від грецького полео — я обертаюсь) залишається майже нерухомою. Щоб вивчити детальніше рух зір, необхідно ознайомитися з основними елементами небесної сфери.

Діаметр небесної сфери, навколо якого здійснюється її видиме обертання, називається віссю світу.

Вісь світу перетинає небесну сферу в двох точках — полюсах світу (від грецького полос — вісь): північному (Р — поблизу нього видно Полярну) та південному (Р’ — поблизу нього яскравих зір нема). У 2000 році кутова відстань між північним полюсом світу та Полярною зорею становила всього 42′. Полярну називають зіркою-компасом, бо вона є орієнтиром, який вказує напрям на північ.

Небесним екватором називається великий круг небесної сфери, перпендикулярний до осі світу.

Діаметр небесної сфери, вздовж якого діє сила тяжіння і який проходить через точку спостереження, називається вертикаллю, або прямовисною лінією (ZZ’). Точками перетину вертикалі з небесною сферою є зеніт (від арабського земт арарасс — вершина шляху) і надир (з арабської — напрям ноги).

Великий круг небесної сфери, перпендикулярний до вертикалі, називається математичним, або справжнім, горизонтом.

Небесний екватор розділяє небесну сферу на північну та південну півкулі, а горизонт — на видиму та невидиму півкулі. Видиму півкулю небесної сфери ще називають небосхилом.

Великий круг небесної сфери, що проходить через полюси світу — зеніт та надир — називається небесним меридіаном. Горизонт перетинається з небесним меридіаном у точках півночі (N) та півдня (S), а з небесним екватором — у точках сходу (Е) та заходу (W). Діаметр небесної сфери, що сполучає точки півночі та півдня, називається полудневою лінією (NS).

Кутова відстань світила від горизонту називається висотою світила h. Наприклад, висота зірки в зеніті дорівнює 90°.

Завантажити  Завантажити