Формування обчислювальних навиків та умінь в молодших школярів на уроках математики

Тип: Дипломна робота.
Наука: Математика.
Формат: docx.
К-сть сторінок: 104.
Короткий опис:

ВСТУП
Розділ 1. Теоретичні основи арифметичних дій в початковому курсі математики
1.1. Аналіз основних програмових завдань щодо обчислювальних навиків
1.2. Типи арифметичних дій та основні етапи їх вивчення в початковому курсі математики
1.3. Формування різних груп обчислювальних прийомів
Розділ 2. Методика формування обчислювальних навичок і вмінь


2.1. Зміст системи елементарних опорних сигналів
2.2. Методика складання та вивчення таблиць додавання і віднімання
2.3. Аналіз властивостей дій ІІ ступеня. Прийоми вивчення множення і ділення
2.4. Раціональні способи усних обчислень
2.5. Помилки при обчисленнях і методика роботи над ними
2.6. Обґрунтування та аналіз проведеного експерименту
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

ВСТУП

Формування обчислювальних навиків та умінь у початковій школі – важливий чинник опанування такою складною дисципліною як математика.

Актуальність даного дослідження пов’язане із впровадженням у навчально-виховний процес нетрадиційних форм опанування арифметичними діями, якими людина постійно користується у своєму життєвому середовищі. Відомо, що найважче молодшому школяреві дається для засвоєння табличне множення і ділення. Дитині складно механічно запам’ятати усі результати множення та ділення, тому слід впроваджувати більш цікаві форми та види роботи для опанування цим матеріалом. Тема дослідження є актуальною для сучасної школи, оскільки більшість учнів після завершення початкової школи мають досить низький рівень сформованості обчислювальних навиків.

Виявилось, що всі закони променевої оптики мають обмежений характер і що їх можна теоретично вивести на основі уявлень про хвильову природу світла. Як відомо, оптичні прилади розглядаються в геометричній оптиці, але важливе питання про можливості відрізняти дуже малі деталі об’єкта (роздільна здатність оптичних приладів) можна розв’язати, тільки враховуючи хвильові властивості світла.

Формування обчислювальних умінь і навичок в учнів І-ІV класів – одне із головних завдань математики. Будь-яке обчислювальне вміння чи навичка формуються на основі свідомого використання прийомів обчислень (або обчислювальних прийомів).

Великий внесок у розвиток проблеми формування практичних вмінь і навичок на уроках математики зробили вчені: П.Р. Атутов, М.М. Скаткін, С.М. Шабанов, Д.А. Енштейн та ін.

На необхідність формування вмінь і навичок, які повинні знайти безпосереднє застосування в різних видах практичної діяльності учнів, вказується в роботах Н.О. Мечинської, О.Я. Савченко, А.М. Пишкало, А.М. Алексюк, С.І. Шварцбурд, В.М. Монахов, Б.В. Гнеденко, В.Г. Зубов та ін [42, 15].

Зараз склалось таке становище, при якому, з одного боку визначається необхідність посилення практичної спрямованості в навчанні молодших школярів. З другого боку, як показує практика, багато методистів і вчителів не знають, не вміють використовувати навчальний матеріал для реалізації принципу зв’язку навчання з життям. Процес формування практичних вмінь і навичок при вивченні початкового курсу математики є в основному випадковим, оскільки методика реалізації цього принципу недостатньо розроблена.

Характеризуючи вміння, багато психологів і педагогів як суттєву ознаку виділяють в ньому вибір правильних прийомів у виконанні тієї чи іншої дії. Так Д.Н. Богоявленський і Н.О. Мечинська розглядаючи формування вміння застосовувати знання при розв’язуванні різних завдань притримуються думки про те, що існує тісний зв’язок цієї проблеми з питанням вибору найефективніших прийомів їх розв’язування. [8, 43]

У шкільному курсі математики методистами – С.І. Шварцбурдом та В.М. Монаховим визначені можливості розкриття учнями практичного змісту в таких напрямах:

1. Розкриття своєрідності відображення математичної реальності світу.

2. Розкриття ідеї застосування математики до розв’язування задач на практиці.

3. Формування вмінь і навичок необхідних в житті і на виробництві. [3,2] Г.С Костюк вказує, що “вміння – це заснована на знаннях і навичках готовність людини успішно виконувати певну діяльність” [37,434]

Вміє той, хто не тільки знає, а й може застосувати свої знання на практиці, користуватися ними у змінюваних ситуаціях. Можна сказати, що вміння – це знання людини в дії. А вдосконалені шляхом багаторазових вправ компоненти вмінь, що виявляються в автоматизованому виконанні дій, називаються навичками.

Академік АПН України О. Савченко дає найбільш чітке і стисле формулювання понять “вміння” і “навички”. Вміння – готовність людини ефективно виконувати дії відповідно до мети і умов, в яких необхідно діяти [54,394], а навичка – усталений засіб виконання дій сформований у результаті багаторазових повторень.

Інший погляд на суть уміння і навички в педагогів. В основі визначення цих понять лежить різний ступінь усвідомленості способу дій [29, 76].

“Навичка – це діяльність, що виконується учнем безпомилково і через багаторазове повторення автоматизується, здійснюючись значною мірою без участі свідомості. Навичка діє стереотипно в стабільних умовах” [27,97].

“Уміння – це здатність людини свідомо виконати певну дію на основі знань та навичок. Це інтелектуальна діяльність, яка завжди пов’язана із застосуванням знань, тому уміння часто називають знанням у дії. Їх суттєва особливість – високий рівень узагальненості. Завдяки цьому і на відміну від стереотипної дії навичок уміння забезпечують здатність розв’язувати поставлені завдання в умовах, що постійно змінюються. Знання є основою формування навичок та вмінь” [27,97].

rar

 Завантажити