Альберт Ейнштейн

Тип: Реферат.
Наука: Фізика.
Формат: docx.
К-сть сторінок: 22.
Короткий опис:

ЗМІСТ
ВСТУП
РАННІ РОКИ
ПОЧАТОК НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1905 – «РІК ЧУДЕС»
СПЕЦІАЛЬНА ТЕОРІЯ ВІДНОСНОСТІ
КВАНТОВА ТЕОРІЯ
БРОУНІВСЬКИЙ РУХ
БЕРН – ЦЮРІХ – ПРАГА – ЦЮРІХ – БЕРЛІН (1905-1914)
ПРІНСТОН (1933-1945). БОРОТЬБА З ФАШИЗМОМ
ЦІКАВІ ФАКТИ

ВСТУП

Альберт Ейнштейн (14 березня 1879 – 18 квітня 1955) – один із засновників сучасної теоретичної фізики, лауреат Нобелівської премії з фізики 1921 року, громадський діяч-гуманіст. Жив у Німеччині (1879-1893, 1914-1933), Швейцарії (1893-1914) та США (1933-1955). Почесний доктор близько 20 провідних університетів світу, член багатьох Академій наук, у тому числі іноземний почесний член АН СРСР (1926). Ейнштейн – автор понад 300 наукових робіт із фізики, а також близько 150 книг та статей в галузі історії та філософії науки, публіцистики та ін.

Він розробив декілька значних фізичних теорій:

1. Спеціальна теорія відносності (1905). В її рамках – закон взаємозв’язку маси та енергії: E = mc2.

2. Загальна теорія відносності (1907 – 1916).

3. Квантова теорія фотоефекту та теплоємність.

4. Квантова статистика Бозе-Ейнштейна.

5. Статистична теорія броунівського руху, заклавша основи теорії флуктуацій.

6. Теорія індукованого випромінювання.

Він також передбачив «квантову телепортацію» та гіромагнітний ефект Ейнштейна-де Хааза. З 1933 року працював над проблемами космології та єдиної теорії поля. Активно виступав проти війни, проти застосування ядерної зброї, за гуманізм, повагу прав людини, взаєморозуміння між народами. Ейнштейну належить вирішальна роль у популяризації та введенні до наукового обігу нових фізичних концепцій та теорій. В першу чергу це стосується перегляду розуміння фізичної сутності простору та часу, та побудови нової теорії гравітації, що замінила ньютонівську. Ейнштейн також, разом з Планком, заклав основи квантової теорії. Ці концепції, багаторазово підтверджені експериментами, утворюють фундамент сучасної фізики.

РАННІ РОКИ

Альберт Ейнштейн народився 14 березня 1879 року в південно-німецькому місті Ульм, в небагатій єврейській родині. Його батьки одружилися за три роки до народження сина, 8 серпня 1876 року. Батько, Герман Ейнштейн (1847 – 1902), був у цей час співвласником невеликого підприємства з виробництва пухового наповнювача для матраців та перин. Мати, Пауліна Ейнштейн (дівоче прізвище Кох, 1858 – 1920) походила з родини заможного торговця кукурудзою Юліуса Дерцбахера (у 1842 році змінив прізвище на Кох) і Єтти Бернхаймер.

Влітку 1880 року сім’я перебралася до Мюнхена, де Герман Ейнштейн разом із братом Якобом заснував невелику фірму з торгівлі електричним обладнанням. У Мюнхені народилася молодша сестра Ейнштейна Марія (Майя, 1881 – 1951Початкову освіту Альберт Ейнштейн отримав у місцевій католицькій школі. У 12-річному віці пережив стан глибокої релігійності, однак невдовзі читання науково-популярних книг зробило його вільнодумцем і назавжди породило скептичне ставлення до авторитету.

З найяскравіших дитячих вражень Ейнштейн пізніше згадував: компас, «Початки» Евкліда та (близько 1889 року ) «Критику чистого розуму» Канта. Крім того, за ініціативою матері він з шести років почав займатися грою на скрипці. Захоплення музикою зберігалося в Ейнштейна впродовж всього життя. Перебуваючи в США в Прінстоні, в 1934 році Альберт Ейнштейн дав благодійний концерт, де виконував на скрипці твори Моцарта, збираючи кошти емігрантам із нацистської Німеччини.

В гімназії він не був в числі перших учнів (виняток становили математика та латинська мова). Укорінена система механічного заучування матеріалу (яка, на його думку, завдавала шкоди самому духу навчання та творчому мисленню), а також авторитарне ставлення вчителів до учнів викликало у Альберта Ейнштейна неприйняття, тому він часто сперечався зі своїми викладачами.

У 1894 році Ейнштейни переїхали з Мюнхена до італійського місто Павії, поблизу Мілана, куди брати Герман та Якоб перевели свою фірму. Сам Альберт залишався з родичами в Мюнхені ще деякий час, щоб закінчити всі шість класів гімназії. Так і не отримавши атестата зрілості, в 1895 році він приєднався до своєї сім’ї в Павіі. Восени 1895 року Альберт Ейнштейн прибув до Швейцарії, щоб скласти вступні іспити до Вищого технічного училища (політехнікуму) в Цюріху та стати викладачем фізики.

Блискуче проявивши себе на екзамені з математики, він, в той же час, провалив іспити з ботаніки та французької мови, що не дозволило йому вступити до Цюріхського політехнікуму. Однак, директор училища порадив молодому Ейнштейну вступити до випускного класу школи в Аарау (Швейцарія), щоб отримати атестат та перездати іспити. У кантональній школі Аарау Альберт Ейнштейн присвячував свій вільний час вивченню електромагнітної теорії Максвелла. У вересні 1896 року він успішно здав усі випускні іспити в школі, за винятком екзамену з французької мови, та отримав атестат, а в жовтні 1896 року був зарахований до політехнікуму на педагогічний факультет. Тут він потоваришував із однокурсником, математиком Марселем Гроссманном ( 1878 – 1936), а також познайомився з сербською студенткою факультету медицини Мілевою Марич (на 4 роки старшою за нього), згодом стала його дружиною. У цьому ж році Ейнштейн відмовився від німецького громадянства.

Завантажити  Завантажити