Диференційоване навчання в школі

Тип: Реферат.
Наука: Фізика.
Формат: docx.
К-сть сторінок: 19.
Короткий опис:

Зміст
Вступ
1. Основні поняття та суть диференційованого навчання
2.Диференційоване навчання в школі
Тести за 7 клас на тему: «Механічний рух. Густина речовини»
Висновок
Список використаної літератури

Вступ

Класно-урочна система потребує вдосконалення навчального процесу диференціацією завдань і методики навчання залежно від можливостей учнів. Навчально-виховний процес, що враховує типові індивідуальні особливості учнів, прийнято називати диференційованим, а навчання за таких умов — диференційованим навчанням.

Нерозробленість питань диференційованості учнів і пов’язаних з ними проблем диференційованого керування навчальним процесом суттєво позначається на роботі вчителя, особливо при викладанні в профільних класах. Одним із наслідків нехтування диференційованості між учнями є втрата реальної основи для здійснення принципу індивідуального навчання. Виникає потреба у створенні та застосовуванні такої організації навчальної діяльності, яка б відповідала індивідуальним особливостям, зумовлених різним рівнем їх здібностей, які зовні виявляються в діяльності учнів.

Однією із новаторських технологій, які орієнтовані на подолання цих проблем, є рейтингова система навчання (а не оцінювання) з диферен¬ційованим підходом, яка пропонується для роботи у профільних класах, а при певному спрощенні і в загальноосвітніх групах. Базується ця система на трьох основних принципах: добровільність, задоволення від навчання та самостійність, що випливає із основних положень та вимог сучасної психології. В основі цієї системи чіткий підбір критеріїв, напрямків роботи і постійний контроль за діяльністю учнів за цими критеріями з відповідною корекцією знань в процесі навчання. Застосовувати рейтингову систему можна на початку роботи в нових групах, класах, при початковому вивченні нових розділів з метою ознайомлення з можливостями учнів.

1. Основні поняття та суть диференційованого навчання

Принцип гуманізації сучасної освіти передбачає зосередження уваги до особистості кожного учня, створення умов, необхідних для розвитку закладених природою задатків. Одним із можливих шляхів його втілення є диференціація освіти. Однак повна диференціація у масштабах країни – це крайність.

Диференціація (лат. Differentia – відмінність) в освіті – процес та результат створення відмінностей між частинами освітньої системи (підсистем)

Існує кілька видів диференціації:

1) за здібностями: учнів розподіляють на навчальні групи за загальними чи окремими здібностями. У першому випадку за результатами успішності їх розподіляють по класах А, В, С і навчають за відповідними програмами, маючи можливість переведення з одного класу в інший. У другому випадку учнів групують за здібностями до вивчення певної групи предметів (гуманітарних, природничих, фізико-математичних);

2) за недостатністю здібностей: учнів, які не встигають із певних предметів, групують у класи, в яких ці предмети вивчають за заниженим рівнем і в меншому обсязі;

3) за майбутньою професією: навчання у школах, які формують і розвивають навики майбутньої професії (музичних, художніх, з поглибленим вивченням іноземних мов тощо);

4) за інтересами учнів: навчання в класах чи школах з поглибленим вивченням певних галузей знань (фізики, математики, хімії, інших предметів);

5) за талантами дітей: пошук (проведення різноманітних олімпіад, конкурсів) талановитих дітей і створення умов для їх всебічного розвитку.

Кожен з розглянутих видів диференціювання має свій зміст, методику навчання.

Диференційоване навчання – це така організація навчального процесу, при якій створюються умови, які дають змогу кожному учневі розкрити свої потенційні навчальні можливості. Навчання, у ході якого усім дітям ставляться однакові вимоги, нехтує індивідуальними особливостями дітей. У школах колишнього Союзу співвідношення єдності і диференціації варіювало в межах 90 на 10 на користь єдності.

У центрі уваги школи мають стояти інтереси дитини і її здібності. Однак свобода, на думку Марії Монтессорі, не означає робити, що сам хочеш. Свобода – це перш за все надана можливість зробити вибір із запропонованих варіантів. Айзенк у своїх працях стверджує, що розумовий розвиток дитини на 80% залежить від генетичних чинників, закладених у дитині від народження. На його думку, спадковість відіграє вражаючу велику роль у появі індивідуальних відмінностей як у когнітивних, так і в не когнітивних типах поведінки. Тому індивідуальні відмінності, без сумніву, повинні відігравати дуже важливу роль у визначенні типу освіти, що підходить для даної дитини. Це майже аксіоматично щодо розумових здібностей. На існування індивідуальних відмінностей між дітьми вказують багато психологів. Однак обумовлені вони не тільки генетичними чинниками, а й соціальними умовами, характером виховання та іншими причинами. Було встановлено великий вплив середовища, оточення на успішність та інтелект учня. Блум, відомий американський психолог писав, що те, чому може навчатися певна людина – цьому можуть навчитися майже всі люди, якщо будуть забезпеченні відповідні умови їх навчання, а Є. Паркхерст вважала необхідним пристосування темпу роботи у школі до можливостей кожного учня. Учень повинен мати свободу засвоювати знання з оптимальною для нього швидкістю, відповідно до його здібностей. Нині розрізняють зовнішню, профільну і внутрішню, рівневу диференціацію.

Зовнішня диференціація – це така організація навчально-виховного процесу, при якій врахування індивідуальних особливостей учнів здійснюється у спеціально організованих класах, групах, класах. Тобто комплектування цих шкіл, класів, груп учнями здійснюється на основі певних критеріїв. Такими критеріями є задатки нахили, здібності, майбутній професійний інтерес. Нині зовнішня диференціація проявляється у широкій мережі гімназій, ліцеїв, спеціалізованих шкіл, класів з поглибленим вивченням предметів, профільних класів, класів з випереджальним розвитком, класів вирівнювання, класів за рівнем знань, факультативів, курсів за вибором. Це без сумніву, – позитивні моменти в житті сучасної школи.

Завантажити  Завантажити