Леонардо да Вінчі

Тип: Реферат.
Наука: Фізика.
Формат: doc.
К-сть сторінок: 13.
Короткий опис:

Зміст
ВСТУП
Життєвий шлях
Наукові досягнення
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Незважаючи на те що нев’януча слава Леонардо зв’язує його досягненнями не тільки в образотворчому мистецтві, але й у багатьох інших областях людської діяльності, усе-таки , варто визнати разючим те, що за свої шістдесят сім років він створив так мало картин – ледве більше дванадцяти. І тільки в другій половині нашого століття – і то завдяки успіхам в області наукового дослідження картин і скрупульозному історичному аналізу – критики виявилися в стані прийти до деякої згоди щодо того, які картини дійсно належать Леонардо, а які ні, незважаючи на те що вони довгий час йому приписувалися. Насправді ці картини визнали наслідувальними.

Одні з труднощів ідентифікації творів Леонардо зв’язана з його еволюцією як художника: його добутку, що знаменують Високе Відродження, настільки досконалі, що часом важко прийняти те, що його ранні роботи написані тією же рукою. Інші труднощі сполучені з найсильнішим впливом, що він робив не тільки художнически, але й інтелектуально. Це стало причиною того, що за кілька століть було створене безліч наслідувальних добутків, який можна було б заповнити велику галерею. Третя проблема відноситься до звичаю того часу працювати разом: сам Леонардо писав фрагменти картинах свого учителя Верроккио, а пізніше, коли в нього з’явилися власні учні, те і вони також працювали над його композиціями. У таких колективних роботах часто дуже важко виділити руку Леонардо. Уолтер Патер, у минулому відомий інтерпретатор мистецтва і літератури епохи Відродження, менш століття тому назад написав одне із самих прекрасних і улюблених читачами досліджень про Леонардо, але сьогодні до його роботи варто підходити з великою обережністю: у цьому немає провини Патера, але багато добутків, що він приписує Леонардо, тому зовсім не належать.

На щастя, у всій цій плутанині є абсолютно достовірне: ранні картини Леонардо поза всякими підозрами. Вазари спеціально зупиняється на цьому питанні у своїх “Життєписах”: “Леонардо як я вже говорив, у дитинстві був відданий мессэром Пьеро в ученье Андрео дель Верроккио, і случилося так, що його вчитель початків малювати картину, що зображує водохрещення Христа святим Іоанном. У цій картині Леонардо написав ангела, одягненого в плащ; незважаючи на те що він був ще дуже молодий, його ангел вийшов набагато краще всіх інших фігур, виконаних Андреа. Той потім більше ніколи не доторкався до фарб і в досаді ремствував на те, що дитина виявилася більш знаючий, чим він сам”. Варто помітити, що історія вчителя, перевершеного своїм учнем і в роздратуванні залишивший кісті і фарби, – старий побитий анекдот всієї історії мистецтва. Однак розповідь Вазари в дійсності може відбивати те, що случилося під час написання “Водохрещення”.

З усього, у чому він процвітав, Верроккио найменше задоволення одержував від живопису. Він був досвідченим живописцем третьої чверті італійського Кватроченто (XV століття): художником великих, натуралистично написаних фігур і яскравих сонячних тонів. Його композиції трохи площинними і лінійними, а тла – у манері часу – являли собою долини і закруглені пагорби зі стилізованими скелями і деревами, розкиданими отут і там. Малоймовірно, що поява молодого генія в майстерні могло якось скривдити майстра; навпаки, це повиннео було підсилити майстерню (яка, зрештою називалася “Верроккио і товариші”), можливо, що він міг припинити малювати, відчувши навіть полегшення й одержавши можливість присвятити більше часу своїм головним талантам, а саме роботі з металу і праць скульптора. Також малоймовірно, що Леонардо намалював ангела, будучи “дитиною” – “Водохрещення Христа”, що висить сьогодні в Галереї Уффици у Флоренції, датується приблизно 1472 роком, коли Леонардо було двадцять років. Проте ця його юнацька робота, як перша розробка теми починаючим композитором, багато говорить про його можливості, що у майбутньому розвивалися й удосконалювалися.

Поза витонченої, одягненої в блакитний плащ фігурки вільна і граціозна. Поворот тіла і голови, зігнуті коліна і руки припускають, що ангел тільки що прийняв цю позу і ще весь у русі. Він глибоко заклопотаний дією, що відбувається, і зосередив усю свою увагу на священному обряді; по контрасту з ним сусідній ангел, написаний Верроккио, дивиться в простір, як нудьгуючий чи статист парафіянин, що очікує кінця занадто довгої проповіді. В особі ангела Леонардо вже зосередилися представлення художника про людську красу: м’якість деяка жіночність, ледве розмиті контури і знаменита, ледь уловима посмішка. Кучеряві волосс говорять об триваючому все життя тяжінні Леонардо до звивистих, примхливих ліній; трава, що пробивається крізь камені, біля колін ангела нагадує про глибоке сприйняття художником природи.

Але головне, що затримує погляд на картині, – це, за словами Уолтера Патера, “промінь сонячного світла на холодному, сверхтщательно виписаній полотнині”. “Промінь світла” – так сказано про роботу молодого майстра. Будучи учнем, Леонардо “часто ліпив плоскі фігурки з глини, що потім покривал м’якою полотниною, що прилипало до мокрої глини, а потім сідав і розфарбовував їх з найбільшим терпінням”. Подібні вправи кистю на настільки оригінально підготовленому полотні минулого звичайною практикою для учнів флорентійських художніх майстерень. Можливо, це пояснює, чому драпірування ангела трохи важкий, статична.

Завантажити  Завантажити