Пошук екзопланет

Тип: Реферат.
Наука: Астрономія.
Формат: doc.
К-сть сторінок: 21.
Короткий опис:

ЗМІСТ
1. Коротка історія відкриття планет Сонячної системи
2. Початок відкриттів екзопланетних систем
3. Методи пошуку екзопланет
4. Екзопланета Нептуна

5. Основні риси відкритих екзопланет і їхніх систем
6. Екзопланета схожа на планети Сонячної системи
7. Проблемні питання теорії утворення планетних систем
Висновок
Список використаної літератури

Коротка історія відкриття планет Сонячної системи

На початку створення цивілізації серед безлічі зірок на небі люди виділили групу примітних об’єктів, що одержали голосну назву “планети”, що буквально означає “блукаючі світила”. І, як це було прийнято в ті далекі часи, кожну планету ототожнювали з яким-небудь із богів національного пантеону (наприклад, криваво-червона планета у вавилонян звалася бога смерті Нергала, у греків і римлян – бога війни – Ареса й Марса відповідно). До речі, до числа планет у стародавності зараховували також Місяць і Сонце. Вони адже теж “блукали” навколо нерухомого центра Всесвіту – Землі, на відміну від інших зірок “намертво прибитих” до “кришталевого небозводу”.

Сім планет, що кружляються, у порядку видалення від земної твердіні Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер і Сатурн – уже чималі знання для «дитинства» науки. Побудована хитромудрими еллінами модель світобудови для свого часу пояснювала майже всі, особливо з епіциклами Клавдія Птолемея. Тому геліоцентрична система як істина проіснувала так довго – майже дев’ятнадцять століть. Поки Микола Коперник не придумав більше просте пояснення спостережуваних явищ і не побудував геліоцентричну систему миру, що ми, невдячні, зараз уважаємо елементарною тривіальністю. І це придумано за цілі півстоліття до винаходу першого телескопа!

Але от, озброївшись новою оптичною зброєю – телескопом, астрономи власними очами впевнилися в тім, що планети – величезні тіла дійсно схожі на Землю, а не якісь там блукаючі вогники або плоскі блискучі диски, завдання яких зводилася до прикраси нашого неба. Представляєте, яке почуття охопило Галілео Галілея, першого з людей, що розглянув на Місяці гори? Або фази Венери? А звита супутників Юпітера -, що нагадує в мініатюрі сонячну систему? Людям середньовіччя в такі “чудеса” було повірити не легше, ніж у те, що наша планета вертиться.

Ішов час. Місце віри потихеньку, але міцно, займала «підростаюча» наука. В 1781 році Вільям Гершель відкриває сьому планету – Уран. Через шістдесят п’ять років, в 1846 році Й. Галлі знаходить Нептун саме там, де після довгих розрахунків В. Левер’є й Дж. Адамса повинна була перебувати восьма планета Сонячної системи виходячи зі збурювань орбіти Урана. Ця тріумфальна перемога Астрономії мала велике значення для всього природознавства й показала величезну силу знання у відношенні до далеких світів.

Таким же способом в 1930 році Клайдом Томбо був відкритий Плутон. Правда в 2006 році його звели в ранзі до класу малих планет, до якого віднесли й інші досить великі об’єкти пояса Койпера, такі як Куаоар, Седна, Еріда й інші, що ніяк не зменшує значення цього відкриття.

Наприкінці ХХ – початку ХХІ сторіччя астрономія почала особливо бурхливо розвиватися. Потужні телескопи й, особливо, автоматичні зонди, розкрили перед здивованими жителями землі всі нові й нові подробиці з “життя” планет, їхніх супутників, і ряду інших тіл Сонячної системи. Безліч дивних відкриттів чекалося й ще чекається в майбутньому людство, що досліджує “рідну” планетну родину. Однак цього для щирих служителів науки завжди було мало, і як тільки з’явилися підходящі технічні засоби, учені почали нову захоплюючу “полювання” за планетами інших зірок, наявність яких передвіщалося давно. Так почався пошук позасонячих або екзопланет і наступила нова епоха в розвитку планетарної астрономії. Але це вже зовсім інша історія…

rar

 Завантажити