Анотація – це обов’язковий розділ у науковій статті, що забезпечує відображення основних результатів дослідження та використаних наукових ідей. Вивчення анотації дозволяє сформувати уявлення щодо основної тематики дослідження та можливості його реалізації у певній сфері. В анотацію має бути включена актуальність теми, мета проведеного дослідження, використані методологічні підходи, стислі результати, практичні аспекти дослідження. Виклад інформації в анотації повинен бути лаконічним та чітким. Об’єм анотації залежить від вимог окремого журналу, але в середньому обсяг коливається від 150 до 300 слів.
Анотація впливає на першочергове сприйняття наукової статті, оскільки виконує наступні функції:
- формування уявлення про зміст наукової роботи
- сприйняття ключових моментів
- визначення наукової новизни дослідження
- розуміння способів реалізації дослідження
Функціонал анотації дозволяє рецензентам та редакторам журналів оцінити відповідність статті тематиці журналу й актуальності вибраної теми. Це підвищує ймовірність подальшого аналізу всієї статті та проведення повноцінного рецензування роботи. Таким чином, можливо сформувати розуміння важливості отриманих результатів для наукової сфери. У опублікованих роботах увагу на анотацію звертають й інші вчені. Найбільш поширений підхід пов’язано із використанням опублікованих матеріалів під час написання теоретичних розділів у нових дослідженнях (вступ, теоретичний огляд, огляд літератури, обговорення). Анотація для інших учених дозволяє визначити відповідність статті для можливості проведення аналізу її результатів у власній роботі. Такий підхід дозволяє підвищити наукову цінність автора статті та сприяти зростанню h-індексу на основі цитування роботи.
Анотація сприяє підвищенню наукової репутації вченого, орієнтуючись на розуміння релевантності проведеного дослідження. Це також має вплив на розповсюдження наукового дослідження для міжнародної аудиторії, що сприятиме можливості створення наукової співпраці з іншими дослідниками, обмін досвідом. Ознайомлення з анотацією дозволяє визначити можливі прогалини у дослідженнях та сформувати власні наукові проекти для їх усунення.